З нагоди святкування триріччя від дня створення нашої команди прес-служба клубу звернулася до шести наших засновників, безпосередніх учасників подій серпня 2016 року. Саме тоді вони з іншими, такими ж небайдужими уболівальниками зібралися за покликом серця у організатора і натхненника ідеї по створенню нової команди нині голови Наглядової ради Сергія Михайловича Стороженка в робочому кабінеті, і прийняли доленосне рішення: футбол в Харкові не повинен померти, будемо будувати нову команду, новий футбольний клуб.
- Давайте перенесемось у серпень 2016-го. На ваших очах відбувалося народження команди "Металіст 1925". Розкажіть про те, як ви стали засновником. Які були мотиви у вас особисто? Чи пам'ятаєте перші збори засновників, про що тоді говорили?
Валерій Ванічев
- Про свою історію засновника я розповідав на сайті у
статті. В якійсь мірі, мені та моїм друзям пощастило опинитися в потрібному місці в потрібний час, хоча, я вірю, що нічого в цьому житті не трапляється просто так!
Коли стало зрозуміло, що старий клуб втрачає професійний статус, ідея створення нового виявилася дуже доречною. Унікальність ідеї полягала в безпосередній участі вболівальників у, власне, процесі створення! Це підкупляло та заряджало оптимізмом! Коли бачиш реальну мету, мотивація з'являється сама собою. Перші збори пам'ятаю дуже добре: в такі моменти є щось таке, чого не можна побачити, але почуття переповнюють і ти відчуваєш себе частиною чогось грандіозного! Була чітка програма дій, був розподіл обов'язків між людьми, які брали участь у створенні нового Клубу. Говорили, перш за все, про необхідність збереження в Харкові великого футболу, тієї історії та інфраструктури, які залишилися, про подальший розвиток дитячого футболу, адже в Харкові вже була одна з найкращих футбольних шкіл країни. Найголовніше, що запам'яталося, загальна зарядженість на результат! Ніхто навіть не міг повірити, що щось може не вийти!
Олександр Сітченко
- Мені подзвонив Анатолій Хамаєв і повідомив, що збирається група небайдужих до харківського футболу людей, і що серед них є люди, з якими я знайомий. Ось так мене і "заманили". Мотив простий: я з дитинства ходив на улюблений стадіон, де підтримував харківську команду. Коли це у мене забрали, то сидіти та чекати дива не вистачало сил. Іншого виходу не було. А поруч опинилися люди, яким я вірю. Збори, звичайно, пам'ятаю. У нас фактично був цейтнот, треба було встигнути зробити все: футболісти, кандидатури тренерів, керівництва футбольного клубу, статут, реєстрація і таке інше...
Андрій Парнюк
- З юних років я завжди був великим уболівальником харківського "Металіста", а з моменту свого остаточного переїзду до Харкова (1997-й рік) став не просто вболівати, але й активно відвідувати домашні матчі та з кожним роком все більше і більше брати активну участь у всьому, що пов'язано тоді ще з тим "Металістом"... Разом з клубом я пройшов, як етап становлення слави, так і етапи краху надій (виключення з Ліги чемпіонів) та повного краху ФК "Металіст". Ніколи не залишався осторонь: ні в радості, ні в смутку... Був сайт brehalovka.net, був талісман у зоопарку, стаття від "Урфін Джюса", фільм "Металіст. Історія як життя". Була і відчайдушна спроба разом з групою товаришів врятувати хоча б малу частину того, що могли врятувати від колишньої ДЮФА ФК "Металіст". На жаль, не вдалося зробити так, як планувалося. Новина про створення нового клубу, буду відвертим, зненацька мене не застала. До цього був готовий. Це були прогнозовані кроки та дії після спроби врятувати для Харківщини хоч те, що залишалося від колишнього "Металіста". Тому, коли наприкінці липня 2016-го подзвонив Сергій Стороженко з пропозицією взяти участь у становленні нового клубу та нової команди, не замислювався ані на хвилину. З багатьма колегами щодо участі в створенні Клубу був знайомий: з деякими безпосередньо, з деякими заочно. Повторюся: про свій крок на момент пропозиції не замислювався, а вибір було зроблено вже давно десь на підсвідомості та любові до футбольного Харкова. Перші збори... Звичайно пам'ятаю, як і офіційні збори, так і попередні організаційні зустрічі з майбутніми партнерами. Якщо коротко розповісти, про що йшла мова на зборах, то це принципи становлення нового клубу і принципи його подальшої діяльності.
Обговорювали ми такі моменти:
- грають ті, хто хоче бути частинкою команди;
- не отримуємо, а заробляємо;
- все робиться, перш за все, для вболівальника та заради вболівальника;
- уболівальник - головний менеджер Клубу.
З цими принципами на зборах були згодні всі. Від них ми намагаємося не відступати і тепер.
Борис Довгоброд
- Про часи, коли створювався клуб, можна написати просто - часи смутку. Старий харківський клуб практично припинив існування, а військова ситуація в сусідніх областях продовжувала залишатися серйозною. Здавалося б, про який футбол, про який новий клуб, а, тим більше, в прикордонному до країни-агресора місті може бути мова. Але, коли 10-го серпня на грі Кубку України між "Геліосом" і "Десною" я дізнався, на чолі з Сергієм Стороженком утворилася ініціативна група зі створення нового футбольного клубу, то без роздумів запропонував також докласти і свої зусилля в новій справі. На той момент я думав, в першу чергу, про те, що місто, в якому я прожив 32 роки, місто, в якому народилися та виросли мої сини, не може залишатися без великого футболу ("Геліос", при всій повазі до цього футбольному клубу, не підходив на цю роль). Ось так все і почалося. Потім були установчі збори, перші матчі... Багато всього. Але, найголовніше, було почати справу.
Віталій Ванічев
- Мета у мене та у тих, хто був зі мною в ті серпневі дні, була одна: не дати загинути харківському футболу. Тому ми об'єдналися та вирішили створити нову команду. Ось, в принципі, й усе.
Тарас Бравічев
- Я один із засновників, який народився та виріс в селищі Високий, де знаходиться футбольна база "Металіста". Тому мені особливо була небайдужа доля футболу у Високому, зокрема, та в Харкові, в цілому. У той час я повернувся з Німеччини, де був в ознайомчій поїздці про місцеве самоврядування. Також наші німецькі колеги поділилися досвідом управління та утримання футбольних клубів. Волею долі ми познайомилися з Сергієм Стороженком та представили своє бачення у створенні нового футбольного клубу. Все відбувалося блискавично швидко, адже новий клуб повинен був встигнути заявитися в аматорську лігу. Зустрічі, збори, назва клубу, реєстрація, логотип - час летів дуже швидко. Зі мною це було вперше. Було дуже цікаво та захоплювало дух!
- За три роки клуб пройшов непростий шлях: спочатку була аматорська ліга, потім Друга, дебют в Першому дивізіоні. Всі ми йдемо до заповітної мети - потрапляння до еліти українського футболу. Розкажіть про найяскравішу подію за ці три роки, що найбільше запам'яталася?
Валерій Ванічев
- Це прозвучить трохи дивно, але мені запам'яталася перемога над "Балканами"! За три роки було багато яскравих перемог, але ця була особливою. Нам дуже потрібні були ці три очки, команда прагнула всім і собі довести, що у нєї є характер та воля до перемоги! І хлопці забили гол на 94-й хвилині! Мало хто знає, чого була варта та перемога саме з психологічної точки зору, але вони пообіцяли та слово дотримали! І тому такою закономірною була радість наших футболістів після фінального свистка! Якщо з таким настроєм вони будуть виходити на кожен матч, ми неодмінно будемо в еліті!
Олександр Сітченко
- Завжди дуже подобаються перемоги в Дніпрі, вони дарують незабутні емоції. Але найяскравіше - це перший виїзд, перша гра і перемога у Володимирівці над третьою командою "Інгульця". Було це, як ми знаємо, 21-го серпня 2016-го року. Тоді стало зрозуміло, що все у нас вийде, і ми на вірному шляху!
Андрій Парнюк
- Я завжди казав, що український футбол (добре це чи погано, але це - наші реалії) - це, перш за все, емоції, які команда повинна передавати своєму відданому вболівальнику. Важко виділити якусь саме одну подію, а ось кілька назвати можу.
Почну з позитивних. Перше - це перший офіційний матч команди у Володимирівці проти "Інгульця-3" та виїзд на цю гру. Ті емоції неможливо передати просто словами. Друге - це переможні матчі "Металіста 1925" на "Дніпро-Арені". Третє - це вихід до Першої ліги українського футболу.
Що стосується негативного, то тут на першому місці, звичайно ж, фінал аматорського Чемпіонату на НСК "Олімпійський". Коли реально відчув загрозу для клубу та його подальшого існування. І яких неймовірних зусиль задля того, аби проект залишився живим, було потрібно докласти всьому керівництву клубу та засновникам, особливо, Сергієві Стороженку. Сподіваюся, що в нашій історії подібного більше ніколи не буде.
Друге - це невдалий фініш минулого Чемпіонату, коли команда розгубила весь очковий гандикап. На третє місце я б поставив розгромну поразку у Роздолі від місцевої "Таврії-Скіф". Але це запам'яталося не тільки через негативний рахунок, а ще і одним цікавим фактом, коли господарі-організатори матчу, не маючи ні супер-менеджменту, ні якихось колосальних коштів, змогли зробити все, аби пом'якшити розчарування харківської вболівальницької торсиди. Їхні щирість і гостинність тоді реально приємно здивували. Побільше б душі та поменше дешевого снобізму деяким "господарям" і тоді все буде у нас в футболі добре...
Борис Довгоброд
- За минулі три роки було багато яскравих подій, які запам'яталися. Але відразу згадується перша домашня гра на ОСК "Металіст" 27-го серпня 2016-го року із МФК "Житомир". І, хоча вона і закінчилася внічию 0:0, але за кількістю глядачів і за тим, як всі, хто прийшов того вечора на стадіон, переживали за нову команду, стало ясно, що новий проект не може бути короткостроковим. Не можна зрадити сподіванням такої великої кількості вболівальників. Про це ж думалося і 18-го лютого 2017-го року, коли за важкої зимової погоди на стадіоні "Арсенал" (це була товариська гра проти краматорського "Авангарду") зібралася велика кількість уболівальників (їх тоді було близько трьох сотень - примітка). Ну, а самі непередавані враження поки залишилися від двох переможних виїздів до Дніпра з різницею в рік. Спочатку ми перемогли ФК "Дніпро" у Другій лізі (13-е серпня 2017-го р., 3:2), а потім і СК "Дніпро-1" у Першій (11-е серпня 2018-го року, 2:0). Були ще й інші виграшні матчі, зустрічі з Губернатором Юлією Світличною, суботники на базі та багато інших важливих і пам'ятних подій в житті нового клубу.
Віталій Ванічев
- Найважливіша подія - це створення нашого "Металіста 1925". За три роки існування клубу ми пройшли шлях від аматорської ліги до Першої. І за підсумками дебютного сезону в Першій лізі ми зупинилися лише за крок від можливості виходу в елітний дивізіон.
За цей час було багато цікавих матчів, подій і спогадів:
- виїзні матчі в аматорському Чемпіонаті, на які доводилося добиратися різними видами транспорту з безліччю пересадок, тому що проходили вони в невеликих містах і, навіть, селах;
- створення "Клубу уболівальників";
- домашні та виїзні перемоги над принциповими суперниками;
- організація прощального матчу легенди харківського футболу Олександра Горяінова;
- запрошення в команду в якості гравця, а тепер ще й тренера Едмара.
Упевнений, що найяскравіші події та перемоги нашої команди ще попереду!
Тарас Бравічев
- Звичайно ж, за ці роки у мене було неймовірна безліч подій і, звичайно ж, вони пов'язані з фан-кафе "М1925", яке ми відкрили майже два роки тому. Це і зустрічі з ветеранами харківського футболу, з командою діючих футболістів, тренерами, а також приїзд зірок - Марко Девіча, Едмара і гостей з Англії, Нідерландів, Норвегії, Шотландії та інших країн. Найкраща зустріч - це спілкування з усіма засновниками на День народження Валери Ванічева цього року після перемоги над "Інгульцем".
- "Металіст 1925" - це, дійсно, народна команда? Що для вас означає цей термін? На ваш погляд, чому частина вболівальників інертна та поки не готова вступити до "Клубу вболівальників"?
Валерій Ванічев
- У будь-якому разі - найнародніша в Україні! Я не знаю іншого клубу, в якому будь-який уболівальник мав би доступ не тільки до адміністрації та персоналу, а й до процесів, що відбуваються всередині. Нам би хотілося долучити вболівальників до безпосереднього управління клубом, але, на жаль, на даному етапі це неможливо якраз через низьку активність самих уболівальників. Це пов'язано, перш за все, з тим, що футбол в наш час не займає більше такої кількості часу у людей, як це було років 30 тому. Інші інтереси, інші захоплення, інші можливості, але, тим не менш, багатьом цікава сама модель. Ті, хто відчувають в собі сили та бажання, із задоволенням пробують свої сили в профільних комісіях. Клуб, дійсно, ще дуже молодий і, мені здається, що з часом учасників "Клубу вболівальників" буде більше, а з кількістю прийде й якісне наповнення.
Андрій Парнюк
- Мені не зовсім подобається слово "народна". Аж надто воно штампове. Для мене наша "народність", перш за все, означає можливість звичайного вболівальника впливати на прийняття рішень клубним керівництвом. Чому частина вболівальників є інертною? Напевно, тому що поки мало прикладів реального впливу вболівальника на прийняття важливих рішень. У цьому, вважаю, є наше основне недопрацювання. Необхідно до відповідного процесу підходити більш фундаментально, як до будь-якого іншого важливого управлінського процесу в будь-якому серйозному проекті. З цього напрямку робота ведеться, але не так ефективно, як би нам хотілося. Друге, що "заважає" вболівальнику бути частиною клубу, це інертність в цілому нашого соціуму. Базікати завжди легше, ніж щось робити. Та й відповідальності за порожні слова ніякої... Але цього за два дні не позбутися, клуб іде разом з усім нашим суспільством. І тенденції тут проглядаються позитивні. Так що, оптимізм в цьому напрямку у мене, особисто, присутній.
Борис Довгоброд
- "Металіст 1925" - це, дійсно, народна команда. По-перше, починаючи від складу засновників, в якому зібрані дійсно справжні харківські вболівальники футболу, що представляють різні сфери діяльності в сучасному суспільстві. По-друге, у нас є "Клуб уболівальників", в який може вступити кожен бажаючий і, відповідно, брати участь у розвитку футбольного клубу. А інертність уболівальників щодо вступу в "КВ" є відображенням нашого сьогоднішнього соціуму в Україні, яке формувалося протягом багатьох десятиліть. Простіше кажучи: "Моя хата скраю, але краще десь у центрі". Ну і не можуть, звичайно ж, не впливати економічні фактори сьогоднішнього добробуту населення. Хоча, в першу чергу, стати засновником чи членом "КВ" - це поклик душі.
Віталій Ванічев
- У лютому 2017-го року було створено "Клуб уболівальників", вступити в який є можливість абсолютно у кожного вболівальника, в тому числі, й у тих, хто проживає за кордоном. У "КВ" є п'ять категорій членства, кожен може вибрати для себе ту, яку прагне. Так само у членів Клубу є переваги, ознайомитися з якими можна на офіційному сайті. На базі "КВ" створені комісії, які беруть безпосередню участь у життєдіяльності клубу. "ЧКВ" допомагають клубу і матеріально, і інтелектуально. Абсолютно кожен учасник Клубу робить свій внесок в розвиток клубу. Тих, хто ще сумнівається, закликаю прийти та особисто переконатися в працездатності механізмів клубних комісій, а також безпосередньо взяти участь у розвитку клубу.
- Як ви оцінюєте шанси "Металіста 1925" цього сезону завоювати перепустку до вищої ліги?
Валерій Ванічев
- Перед тренерським штабом і командою стоїть чітке завдання - підвищення в класі за підсумками цього сезону! Тому кожен на своєму місці повинен зробити все від нього залежне, аби досягти цієї мети. Але не варто забувати, що за основуми беремо не тільки результат, адже наш уболівальник вимагає яскравої, гостроатакуючої та комбінаційної гри. Я прихильник того, що із яскравою грою прийде і переможний результат. Через деякі причини нашій команді доводиться награвати склад, як-то кажуть, "із коліс", так що, чим швидше у нас вийде оптимізувати основний склад і налагодити нашу гру, тим впевненіше ми будемо йти до своєї мети. Особисто я в наших хлопців вірю!
Олександр Сітченко
- Шанси - 50 на 50. Вони є завжди! Але, якщо я не буду вірити в нашу команду, то навіщо я тоді в цьому беру участь?!
Андрій Парнюк
- Оцінюю, як реально досяжні. Все залежить, перш за все, від футболістів. Засновники і керівництво всіляко їм в цьому сприяють.
Борис Довгоброд
- Вірю в команду!
Віталій Ванічев
- Перед тренерським штабом і командою ми поставили завдання - за підсумками Чемпіонату посісти місце, яке надасть право вийти в УПЛ. Для гравців і менеджменту створені комфортні умови для досягнення цієї мети. Команда грає на одному з найкращих стадіонів Східної Європи, тренувальний процес проходить на базі у Високому, футбольні збори - за кордоном взимку, є в нас комфортабельний автобус, а, з огляду на те, що їх підтримують найкращі вболівальники України, впевнений, що наступний День народження клубу ми святкуватимемо в статусі учасника Прем'єр-ліги!
Тарас Бравічев
- На всі 100 відсотків. Якщо команда, засновники, тренерський склад та вболівальники будуть єдиним цілим, більше будуть зустрічатися, ділитися думками. Для цього і створювалося фан-кафе "М1925". І найбільшою вдячністю для нас стала подяка англійського журналіста, який сказав: "Пишайтеся, не кожен клуб в Європі має своє фан-кафе".
- Ваші побажання гравцям, тренерам і вболівальникам команди з нагоди третьої річниці створення Клубу...
Валерій Ванічев
- Всі прекрасно розуміють, що футбольний досвід у людей, які створили і розвивають наш клуб, колосальний! Всіх причетних хочу привітати з тим, що наші мрії втілилися в такому чудовому клубі. Гравцям і тренерам бажаю зростати разом з клубом, підвищувати свою майстерність і досягати найвищих результатів! А вболівальникам - яскравих і незабутніх емоцій в кожному матчі. Ну і, звичайно ж, перемог нам всім!
Олександр Сітченко
- Всім бажаю перемог, аби увійти в історію харківського футболу!
Андрій Парнюк
- Гравцям - спортивного здоров'я і щоб без травм. Наполегливості, волі та сили духу. Пам'ятайте, ви - найкращі! Тренерам - професійного зростання і бути не просто тренерами, а коучами - тими, хто дає своїм підопічним не тільки професійні вміння та навички, а й дух переможця, дух чемпіона. Бути серцем організму, ім'я якому Команда. Вболівальникам - бути душею команди, її честю та вірністю. Здоров'я кожному вболівальнику та кожному члену його родини. Пам'ятайте, двері Клубу завжди відкриті перед вами. Ласкаво просимо до родини! Ставайте не просто спостерігачем історії команди, а й творіть її разом з нею.
Борис Довгоброд
- Побажаю гравцям і тренерам, не дивлячись на труднощі формування практично нового колективу, подолавши труднощі зростання, досягти поставленої мети. А вболівальникам команди - міцної віри в нашу харківську команду, оптимізму і завжди залишатися з нею, командою.
Віталій Ванічев
- Гравцям і тренерам від душі бажаю повною мірою проявити свої професійні якості. Завжди досягати поставлених цілей і завдань, прагнути до перемоги, міцного здоров'я, удачі на футбольних полях, високих досягнень і щирої підтримки близьких людей. Вболівальникам, в першу чергу, хочу подякувати за підтримку клубу. Ані погода, ані далекі відстані для вас не є перешкодами, ви завжди разом із командою. Ви найкращі, спасибі вам! Бажаю видовищних матчів, красивих голів та яскравих перемог улюбленої команди.
Тарас Бравічев
- Бажаю тренерському штабу та гравцям проявити свої найкращі якості та, спираючись на досвід провідних клубів Європи та світу, демонструвати класний футбол. Взяти на озброєння новітні технології з фізичних навантажень, тактиці, харчуванню. Вболівальникам бажаю перемог улюбленої команди, красивих гасел, пісень і взаємної поваги до керівництва, гравців і тренерів. Разом - ми сила!
