У це літнє міжсезоння, після п'яти років у команді, "Металіст 1925" залишив 22-річний захисник Максим Цвіренко. У інтерв'ю клубному медіа-центру Максим пригадав всі етапи своєї футбольної кар'єри, причини переходу до "Гірника-Спорт" та що мріє у майбутньому повернутися до рідного клубу.
- Максиме, другий тиждень пішов, як ти не є гравцем "Металіста 1925" - звик до цієї думки, відчуттів?
Відчуття доволі незвичні. Вперше я поїхав з рідного міста. Зміна обстановки, все дається поступово, не просто. Думаю, з часом стане легше. Поки звикаю, все ж таки, за свою кар’єру ніколи не залишав Харків. І ось цей перший раз, все мені нове, буду звикати, але зараз все незвично.
- Як починалася твоя кар’єра? Як ти став гравцем "Металіста 1925"?
Футболом я розпочав займатися завдяки батьку. Він цікавився футболом. Грав не на професійному, а на любительському рівні. Я з дитинства також бігав, їздив з ним на різні матчі. В підсумку він віддав мене до академії, коли мені було близько 7-8 років. Пізніше, коли мені було 12 років я перейшов до академії "Металіста" і з того моменту виховувався саме в Харкові.
До "Металіста 1925" я потрапив завдяки Володимиру Івановичу Лінке. Коли клуб створювався, набирали гравців, то він запросив мене, бо знав. Казав, що є хороший проєкт, який збирається та буде починати з аматорів. Для мене, як для молодого гравця, це був дуже хороший варіант. Я дуже вдячний "Металісту 1925", що я пройшов з ним такий шлях, від аматорів ми дійшли до Першої ліги та вийшли до "вищої".
- Є різниця між тим, яким був клуб на початку шляху і зараз?
- Клуб з першого дня був вимогливим до гравців. Все завжди було чітко, підпорядковувалося певним правилам. Пам’ятаю, від самого початку було закладено шлях розвитку клубу, його всі дотримувалися. Зараз, вважаю, гравці рівнем вище. На "аматорах" був інший рівень футболу. Зараз стало все більш професійно.
- Виділи, будь ласка, топ-3 твої найяскравіші згадки про твій період в "Металісті 1925"?
- Мабуть, гра з МФК "Житомир", тут у Харкові на стадіоні "Металіст". Для мене було це новим, прийшло трохи більше 6000 вболівальників на перший домашній поєдинок в історії клубу. Відчувалася підтримка трибун. Мені це запам’яталося.
Звісно, також вихід до УПЛ. Впевнений, це запам’ятається всім на довго, в тому числі й мені. Для мене це взагалі один з найяскравіших моментів у житті.
Ну і, мабуть, мій перший гол, у ворота «Руха» на цьому стадіоні. Це такі от миттєвості, які згадалися найпершими. Взагалі було дуже багато яскравих подій. Приємно завжди згадувати, скільки ми пройшли разом із клубом!
- Для багатьох уболівальників ти був одним із символів "Металіста 1925". Тож, цілком очікувано, що вони засмутилися, хтось образився, прочитавши звістку про те, що ти і клуб припиняють співпрацю. Що ти можеш сказати цим уболівальникам? Ну і розкажи, будь ласка, як так склалося, що шляхи твої і "Металіста 1925" розійшлися?
- Можу сказати, що все, що відбувається – це на краще. Я завжди це кажу. У кожного футболіста є такий етап в житті, коли потрібно щось змінювати. Деякі вболівальники, як ви сказали, засмутилися. Але завжди треба бачити позитив у всіх моментах. Але разом із клубом вирішили, що мені потрібно отримувати більше ігрової практики. Це буде краще для мене, як для футболіста. Не факт, що я не повернусь до рідного клубу. Я завжди цього буду хотіти. Рано чи пізно, якщо клубу я буду потрібен, моє серце завжди хоче повернутися. Проте зараз, я вважаю, ми зробили правильний вибір. Потрібно розвиватися, потрібно більше ігрової практики.
Хочу передати вболівальникам, щоб вони не засмучувалися, ні в якому разі не злилися. Це футбол і в кожного футболіста, своя історія, своя кар’єра і свої шляхи, які потрібно пройти.
- Ти не довго перебував без команди. Ти вже є гравцем клубу "Гірник-Спорт"? Ти йшов у нікуди, чи одразу мав варіанти?
Варіант з "Гірником-Спорт" мені одразу був відомий. Ігор Валентинович Жабченко, головний тренер цього клубу цікавився мною, як гравцем. Як мені відомо, спочатку клуб відмовив, щоб я туди переходив. Але коли ми прийшли до рішення, що потрібно отримувати більше ігрової практики, ми здзвонилися із Жабченко і обговорили всі умови і одразу прийшли до висновку, що я туди поїду. Були також інші варіанти, але я вирішив обрати "Гірник-Спорт", оскільки тут було саме бажання тренера бачити мене в команді і це сприяло тому, що я перейшов саме до цього клубу.
- Тепер ти будеш гравцем іншого клубу. Чи будеш стежити за виступами "Металіста 1925"? Що можеш побажати своїй колишній команді, гравцям, працівникам команди?
- Скажу чесно, після того як я залишив команду, дивився майже всі товариські матчі. Було цікаво спостерігати за хлопцями, за грою команди. Добре, що є трансляції, передивлявся ігри. Буду слідкувати за результатами команди. Буде цікаво спостерігати за командою в УПЛ, як вона буде виглядати.
Хлопцям я вже сказав усі побажання, коли йшов. Можу сказати тільки вболівальникам, щоб в них було як можна більше радощів після матчів, більше позитивних емоцій. І, дай Боже, команда буде робити все можливе для цього і все у команди виходитиме. Буду слідкувати, вболівати та хвилюватися.
