Центральний захисник "Металіста 1925" Юрій Потімков поділився враженнями від поєдинку проти "Штурму", емоціями від гольової передачі та розповів про батька, який зараз у війську.

- Юрій, сьогодні грали проти команди, яка має аматорський статус, тим не менш, у її складі багато досвідчених футболістів. Як гралося, як оцінюєш сьогоднішню гру?

- Ми грали 60 хвилин, дуже багато в нас не виходило, бо дуже багато нових гравців з якими ще немає розуміння 100%-го. Але я вважаю, що гру провели добре. 60 хвилин нам надали, кожен з нас показав все, на що він здатний. Забили гол, могли забити ще. Але щось десь не виходило. Менше нам щастило. Тому вдалося тільки один забити.

- Другий матч на цих літніх зборах ти дієш у центрі захисту з одним із найдосвідченіших гравців у складі "Металіста 1925" Євгеном Ткачуком, як тобі грається разом з ним?

- Женя мені дуже допомагає, він завжди мені підказує, майже у кожному моменті. Мені дуже приємно з ним грати, тому що він дуже досвідчений гравець, дуже хороший захисник.

- Ти сьогодні віддав гольову передачу, для центрального захисника не таке й часте явище, але трапляється. Можеш пригадати цей епізод, будь ласка?

- Так, побачив відкривання нападника, побачив зону у яку можна віддати таку передачу, своєчасно віддав і так вийшло, що партнер забив гол. Я був дуже радий, тому що гольова передача на моєму рахунку.

- Зіграно вже два контрольних матчі, перед цим був стартовий етап, де працювали над фізичною формою. Як для себе особисто цей етап підготовки оцінюєш?

- Дуже важко. Важко грати під навантаженням. Але вже бігова робота закінчилася, тому зараз будемо тільки над тактикою працювати, буде легше й легше. Будемо напрацьовувати наші тактики, які головний тренер буде давати.

- Відомо, що ваш з Ігорем батько (лікар юнацької команди "Металіста 1925", - ред) допомагає захищати нашу країну. Хвилювання за нього на тебе впливає?

- Батько навпаки за нас з братом дуже переживає. Щодня по два рази нам дзвонить. Говорить нам слова, які нас підбадьорюють. Це дуже допомагає, коли батько в такій ситуації, але все одно дзвонить, запитує, як справи і говорить якісь нам слова, які нас мотивують. Чи хвилюємося ми за нього? Ну звісно. Хвилюємося щодня, бо така ситуація. Кожного дня йому дзвонимо, коли він дуже довго трубку не бере, починаємо хвилюватися. Слава Богу зараз все добре з ним, дай Бог, щоб було так і надалі.