Старший тренер юнацької команди "Металіста 1925" Сергій Карпенко про перемогу його підопічних в матчі проти "Оболоні":

- Сьогодні була цікава гра. Було менше емоцій ніж зазвичай, спокійна гра. Не було такого, щоб команда на команду, як траплялося у наших попередніх матчах. Більш спокійно. У першому таймі суперники встигали сідати в оборону, нам не вистачало при цьому терпіння при організації атак, можливо, досвіду, як розкривати таку оборону. У другому таймі трошки підсіли емоційно, заспокоїли гру. Була спокійна, в'язка гра, хоча нам вдавалося її контролювати. Ближче до завершення матчу траплялися такі ситуації, що втрачали ініціативу, потім знову перехоплювали. За грою хлопці - молодці. Я задоволений грою, який би рахунок не був - наша головна задача, щоб вони росли, як футболісти, я це бачу і мене це радує.

- У команди 5 перемог у 6 матчах - це виглядає переконливо...

- Так, уже навіть видно по емоціях хлопців, що вже не так вони кричать. Їм це вже приїлося, можна сказати. Для них перемога - це вже, як звичайний день. Зараз будемо трошки  підбадьорювати, щоб не було застою, щоб вони не перетворили це на буденність. Футбол за подібне карає.

- Другий матч поспіль у воротах грає Палій, кидається в очі те, що його багато залучають до гри ногами, зокрема часто він розташовується за межами штрафного майданчика, ніби польовий гравець. Це його стиль чи вимога тренерського штабу?

- Це вимоги нашої гри. Наш тренер воротарів, Андрій Товт займається цим, просить, щоб вони так працювали, грали високо, страхували захист. Фактично вони дають нам таким чином ще одного гравця, завдяки цьому можна контролювати м'яч, витягувати на себе суперників. Ми так тренуємося, ми просимо, щоб вони так грали. Комусь це краще дається, комусь менше. Але просимо такої гри від усіх воротарів.