Коментар старшого тренера юнацької команди "Металіста 1925" Євгена Назарова після перемоги над "Полтавою" в матчі, який тривав протягом двох днів:

— Такі матчі грати непросто. Усі розуміють, чому — через повітряну тривогу. Ми готувалися до гри, у нас був певний план. І практично весь перший тайм ми його дотримувались, діяли досить непогано. Вдалося забити два хороші м’ячі, були й інші моменти.

Коли ми повели 2:0 і вийшли на другий тайм, було видно, що супернику вже нічого втрачати. Вони почали діяти агресивніше — не сказати, що авантюрно, але вже без особливої уваги до оборони. Вони просто намагалися тиснути, тому гра у другому таймі трохи зім'ялась. Коли пролунала тривога, ми до 19:00 ще намагались утримати команду в тонусі — сподівалися, що гру вдасться дограти. Хотілося завершити матч учора, бо кілька наших хлопців мали їхати до першої команди, бути в заявці. Нам хотілося, щоб вони відчули атмосферу гри, атмосферу Прем’єр-ліги. Для них це важливий крок уперед. Але, на жаль, не вдалося.

Сьогодні ми налаштовували футболістів на те, що потрібно виходити і ще забивати. Ми не хотіли просто тримати рахунок чи відбиватися. Здавалося, що і суперник також був заряджений на ці пів години — вони хотіли вирівняти гру. Але, гадаю, ми впоралися. Те, що планували, виконували: вигравали єдиноборства, атакували, не забували й про оборону. Нам це вдалося.

— Було складно донастроїти команду на догравання?

— Так, було складно. Гра ранкова — о 10:00. Ми наполягали, щоб її провели якомога раніше, аби наші гравці все ж потрапили до заявки першої команди. Але це наша робота — налаштовувати футболістів. Вони розуміли, що вчора пройшли непростий відрізок, і сьогодні потрібно було виходити й не поступатися ні в боротьбі, ні в бажанні. Учора один із наших гравців — Данило Пільганчук — отримав мікротравму. Поки він був на емоціях, не відчував болю. А вранці прокинувся і каже: "Не можу ногу розігнути, боляче". Тож довелося робити заміну. А так усі вийшли заряджені, розуміли, що треба пройти ці пів години як слід.